Карантинні обмеження виявили нові потреби жителів міст та змінені вимоги до планування мегаполісів. Втім, архітектура змінюється не так швидко, міста оновлюються поступово, а українські — й поготів. На наші запитання про нові тенденції та зміни міст України і світу після карантину відповідав архітектор Дмитро Аранчій, засновник майстерні Dmytro Aranchii Architects.
— Які найслабші ланки в плануванні міст виявив карантин?
— Міста людей не розраховані на повітряно-крапельну й тактильну ізоляцію/ стерильність, починаючи з громадського транспорту, та закінчуючи фізичною торгівлею.
— Які нововведення слід запровадити, з огляду на досвід карантину?
— Я вважаю, що «антикарантинне» планування чи урбанізм здобуде значно більше впровадження за повторення пандемії протягом 20 років. Не факт, що з подоланням covid-19 нас очікує тотальна ізоляція в громадських місцях. Втім, часткова ізоляція, можливо, навіть трансформативність та адаптивність простору у найближчому майбутньому (у середній перспективні — точно) нас очікувати може.
— Який ваш особистий топ IT-рішень для сучасних міст?
- 1. Штучний інтелект: проєктування інфраструктури, урбаністики та архітектури може робити машина спільно з людиною, щоб запропонувати швидші та кращі варіанти на основі ціннісних для людини параметрів. Адаптація будівель та міського простору, в тому числі і геометрично в режимі онлайн — наприклад, проєкти noMad, unitE.
- 2. Тотальне озеленення: зелені дахи (наприклад, проєкти нашої майстерні Знаковий Гай, Стала Континуальність, Дніпровські Кручі), вертикальна зелень, і прорахованість такого озеленення в плані підтримки функціонування та позитивного впливу на середовище. Оскільки можна автоматизувати всі процеси в озелененні — ми отримуємо певну кіборгізацію природи у містах — технологія допомагає відновити здорове натуральне середовище без зайвого навантаження на систему каналізації, та, зокрема, зменшенням частки CO2 у повітрі.
- 3. Автоматизація: трафік людей, велосипедів, моторизованого/ електротранспорту, моніторинг якості повітря тощо. Бо це ефективніше, аніж ручне управління.
- 4. Альтернативна енергетика, очищення середовища/ води/ повітря, сталий розвиток, включно з виробництвом будівельних матеріалів, яке продукує до 70% відходів, з яких значна частка може бути особливо шкідливою. Адже лише так ми будемо жити не тільки ефективніше, але і здоровіше та щасливіше.
— Чи з’являються нові тренди в українських містах?
— На жаль, в українських містах тренди — це передовсім впроваджувати часто-густо безсистемні заходи та не слідкувати за їх дотриманням.
— Що заважає українським містам осучаснюватись?
— Стан українських міст — це зріз нашого суспільства. Консервативного і певною мірою боязкого, ще досі надто закритого і недостатньо толерантного до думки співрозмовника, хтивого до інновацій, але занадто непідготовленого аби їх повноцінно упровадити. Мрійливого, проте недосвідченого, такого, що три десятки років не обирає «Чорноволів», а натомість занадто сподівається на фортуну.
Ми не готові брати на себе достатньо відповідальності, відстоювати загальнолюдські цінності. Будь-яка інновація для муніципалітетів наражається, в найкращому випадку, на несистемність, а в найгіршому — на корупцію. Нерідко й на те, і на інше.
Розмови точаться досить позитивні, але в реалії цього позитиву не настільки багато. Хоча, як кажуть, «зсуви поступово відбуваються».
— Які є приклади позитивної реакції міст на виклики коронакризи?
— Одна з найдієвіших, щоправда, не у площині планування міст, реакцій — це змушувати людей носити маски та карати за неносіння. Також, дотримуватись дистанції в громадських місцях (дієва розмітка, кількість кубічних метрів повітря та повітрообміну на людину).
Як ніколи гостро зараз постає питання достатньої примусової вентиляції та фільтрації, коли до звичних і так надзвичайно шкідливих часток у повітрі додається ще один небезпечний вірус.
— Хто такий дизайнер міста майбутнього і чи достатньо їх в Україні?
— Це людина, відкрита до нових знань, яка керується логікою, зручністю, функцією, ергономікою, сталими принципами та невпинно привносить інновації з інших галузей у свою діяльність.
Це професіонал, який значно більше використовує обчислювальні методи (алгоритми та параметри) як звичний для себе інструмент і, навіть, як співтворців. Таких фахівців не вистачає, але рецепт єдиний — вчитися, покладаючись на найкращі знання людства у своїй царині, і працювати. А потім знову. І так по колу.